Сучасна поезія, роздуми, твори і головне події сьогодення змушують нас замислюватись , по- іншому все сприймати. Пропонуємо познайомитись з поезією Наталії Устименко.
Як тебе клювали, моя зірко,
Нищили, палили ті кати
Як тебе вбивали, мово, гірко
Замість того, щоби берегти.
Як чужинець клятий тут все правив -
Не диши, не будь, не говори.
Як він горло вправно затикає
Мові, яку нам дали діди.
Голос - він прорветься! Я це знаю.
Неможливо вічно все терпіть.
Україна в світі заволає,
Буде більше й більше говорить.
Ожива душа її і слово,
Яке вбите, знищене катом.
Ожива вкраїнська рідна мова,
Що задушена тим чоботом й совком.
Борони, Господь, мою державу,
Дай життя їй, миру і снаги.
Хай повік Вкраїнонька співає
Й квітнуть жовто-сині прапори.
Дякую усім дідам і роду,
Що ви мову гідно берегли,
І мене вгорнули у цю вроду
Слова українського й снаги.
Коментарі
Дописати коментар